ІМПЕРАТИВ

імператив; ч. (лат., владний) 1. Наказовий спосіб дієслова. 2. Категоричний І. в етиці німецького філософа І. Канта безумовне моральне веління, яке притаманне розуму, є вічним і незмінним і покладене в основу моралі. 3. перен. Веління, настійна вимога. 4. Беззастережна, категорична вимога; веління, наказ.

Словник іншомовних слів 

T: 1.592129915 M: 1 D: 1